До річниці Незалежності України
Декларація про державний суверенітет України – державний акт Верховної
Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. Прийнята 16 липня
1990 року. З 385 присутніх на засіданні депутатів «за» проголосувала
абсолютна більшість – 355; «проти» – 4 ; не взяли участі – 26 (18 з них
невдовзі звернулися до секретаріату сесії і попросили зарахувати їхні
голоси «за»).
У цей же період подібні акти приймалися в інших
республіках СРСР. Цей процес в історії отримав назву «парад
суверенітетів».
Декларація про державний суверенітет України
(далі – Декларація) проголосила державний суверенітет як верховенство,
самостійність, повноту і неподільність влади в Україні в межах її
території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. У ній
визначено фундаментальні принципи самовизначення українського народу,
народовладдя, здійснення державної влади, встановлення українського
громадянства, економічної самостійності. У прикінцевій частині
Декларації говорилося, що вона є основою для нової Конституції, законів
України і визначає позиції республіки під час укладання міжнародних
угод.
Декларація була провісником Акта проголошення
незалежності України 24 серпня 1991 року, підтвердженого Всеукраїнським
референдумом 1 грудня цього ж року, першим кроком відродження
державності на основі ідеї соборності українського народу та всіх
українських земель.
В Декларації було визначено найбільш
принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної,
правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і
свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у
непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року.
Декларацією проголошено народовладдя, принцип поділу державної влади на
законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в
межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу
на володіння, користування і розпорядження національним багатством
України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної
безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу
законодавчих актів державного значення – Конституції, законів України.
Цим документом декларується також право держави на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки.
Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому
постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і
дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і
не набувати ядерної зброї.
Важливе значення мала Декларація й
для розвитку зовнішніх зносин України як суб’єкта міжнародного права. В
розділі, присвяченому її ролі в міжнародних відносинах, було закладено
основоположні принципи й пріоритети української зовнішньої політики.
Визнавши перевагу загальнолюдських цінностей над класами, пріоритет
загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами
внутрішньодержавного права, Декларація заклала необхідну базу виходу
України на міжнародну арену, починаючи з грудня 1991 року.
Декларація
про державний суверенітет стала поворотним пунктом в сучасній історії
України, наблизивши до здійснення споконвічну мрію українського народу
про свободу та незалежність.
Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55-12
Указ Президента України "Про відзначення 21-ї річниці незалежності України" від 19 червня 2012 року
№ 402/2012
Указ Президента України "Про День Державного Прапора України" від 23 серпня 2004 року № 987/2004
Розпорядження
голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 17.07.2012 №
180/2012-р "Про відзначення в області Дня Державного Прапора України та
21-ї річниці незалежності України"
