В Україні закладено конституційні засади місцевого
самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого
самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових
актів, які створюють правові та фінансові основи його діяльності.
Проте від часу ухвалення Конституції України та
базових для місцевого самоврядування нормативно-правових актів
розвиток місцевого самоврядування фактично зупинився на рівні
територіальних громад міст обласного значення, оскільки переважна
більшість територіальних громад через їх надмірну подрібненість
та надзвичайно слабку матеріально-фінансову базу виявилась
неспроможною до виконання усіх повноважень місцевого
самоврядування.
Існуюча в Україні система місцевого
самоврядування на сьогодні не задовольняє потреби суспільства.
Функціонування місцевого самоврядування у більшості територіальних
громад не забезпечує створення та підтримки сприятливого
життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку
людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню
якісних і доступних адміністративних та соціальних послуг шляхом
сталого розвитку громади.
Починаючи з 1991 року
чисельність сільського населення зменшилася на 2,5 млн. осіб, а
кількість сільських населених пунктів — на 348 одиниць. Разом
з тим кількість сільських рад збільшилася на 1067 одиниць.
З майже 12 тис. територіальних громад більш як половина має
чисельність жителів менш як 3 тис. осіб, з них 4809 громад — менш як 1
тис. осіб, а 1129 громад — менш як 500 осіб, у більшості з яких не
утворено відповідно до законодавства виконавчих органів місцевих
рад, відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо. Органи
місцевого самоврядування таких громад фактично не можуть
здійснювати надані їм законом повноваження.
Дотаційність 5419 місцевих бюджетів становить понад 70 відсотків, 483
територіальні громади на 90 відсотків утримуються за рахунок коштів
державного бюджету.
Необхідність постійної фінансової
підтримки малочисельних територіальних громад з використанням системи
дотацій вирівнювання, яка реалізується через районні бюджети,
стримує розвиток малих міст та великих селищ.
Мета концепції
Метою Концепції є визначення напрямів, механізмів та
строків формування ефективного місцевого самоврядування та
територіальної організації влади, спроможної максимально
забезпечити передовсім, надання якісних та доступних публічних
послуг, становлення інститутів демократії участі, задоволення
інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній
території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.
Шляхи і способи розв’язання проблеми
Проблему передбачається розв’язати шляхом:
- запровадження обґрунтованої територіальної основи для
діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої
влади, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та
соціальних послуг, що надаються цими органами;
-
створення належних матеріальних, фінансових та
організаційних умов для забезпечення здійснення органами
місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих
повноважень;
- розмежування повноважень в
системі органів місцевого самоврядування та в системі органів
виконавчої влади на місцях на різних рівнях
адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності;
- розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади;
- встановлення механізмів державного контролю за
законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю
надання населенню адміністративних та соціальних послуг;
- максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень,
сприяння розвитку форм демократії участі на місцях;
- встановлення механізмів координації діяльності місцевих органів виконавчої влади.
Реформування місцевого самоврядування має базуватись на
основі Конституції Україні та законів України та положеннях
Європейської хартії місцевого самоврядування і здійснюватись на основі
наступних принципів:
-верховенства права та законності;
-відкритості, прозорості та громадської участі;
-субсидіарності;
-доступності адміністративних та соціальних послуг;
-підзвітності і підконтрольності органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді;
-підконтрольність органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади у межах делегованих повноважень;
-правовій, організаційній та фінансовій спроможності місцевого самоврядування;
-державної підтримки місцевого самоврядування;
-партнерства між державою та місцевим самоврядуванням;
-стимулювання економічного зростання територій.
Завдання реформи
1. Забезпечити доступність та якість публічних послуг.
2. Визначення обґрунтованої територіальної основи для
діяльності органів місцевого самоврядування та органів
виконавчої влади, здатної забезпечити доступність та якість
адміністративних та соціальних послуг, що надаються цими
органами.
3.Створення належних матеріальних,
фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення
органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих
повноважень.
4.Максимальне залучення
населення до прийняття управлінських рішень, сприяння
розвитку форм демократії участі на місцях.
5.Встановлення механізмів державного контролю за законністю
рішень органів місцевого самоврядування та якістю
надання населенню адміністративних та соціальних послуг.
Реформування місцевого самоврядування передбачає:
визначення повноважень органів місцевого самоврядування, що
утворюються в адміністративно-територіальних одиницях базового,
районного та обласного рівня, на засадах субсидіарності з
урахуванням їх спроможності здійснювати такі повноваження і рівня
їх фінансового забезпечення, а також повноважень місцевих органів
виконавчої влади;
удосконалення механізму
здійснення жителями відповідних адміністративно-територіальних
одиниць контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування;
визначення на законодавчому рівні вимог до якості
адміністративних та соціальних послуг, що надаються
населенню органами місцевого самоврядування базового та
регіонального рівня, критеріїв оцінювання їх якості;
забезпечення визначення на законодавчому рівні порядку
здійснення місцевими органами виконавчої влади контролю за
виконанням органами місцевого самоврядування Конституції і законів
України;
утворення об’єднаних територіальних
громад згідно із законодавчо визначеною процедурою з власними
органами місцевого самоврядування, в тому числі виконавчими
органами
рад. Жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища,
міста, що не є самостійною адміністративно-територіальною одиницею,
можуть ініціювати створення та обирати органи самоорганізації населення
або ініціювати започаткування посади старости та обирати його, які
входять до складу системи органів місцевого самоврядування відповідної
територіальної громади, що є самостійною адміністративно-територіальною
одиницею;
визначення чітких меж кожної
адміністративно-територіальної одиниці, забезпечення повсюдності
юрисдикції органів місцевого самоврядування на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці, недопущення
існування в межах територіальної громади інших
адміністративно-територіальних одиниць;
утворення виконавчих органів обласних та районних рад.
Реформування територіальної організації влади передбачає:
зміну статусу місцевих держадміністрацій з місцевих органів
виконавчої влади на органи, які здійснюють контроль за
дотриманням законодавства, законністю актів органів місцевого
самоврядування, а також координацію діяльності
територіальних органів центральних органів виконавчої влади на
відповідній території;
виконання територіальними
органами центральних органів виконавчої влади на відповідній
території функцій із здійснення контролю за дотриманням у визначених
сферах вимог законодавства, надання адміністративних та
соціальних послуг населенню та юридичним особам;
формування мережі територіальних органів центральних органів
виконавчої влади з метою забезпечення оптимальних умов для одержання
населенням та юридичними особами адміністративних та соціальних послуг,
які надаються такими органами.