З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

Двадцять сім років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи. Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки. Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Через цю страшну війну пройшли 700 тисяч чоловік і серед них 30 відсотків українців. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 72 військовослужбовцям. 15 тисяч не повернулися додому. В пекло Афгану пішло 65 теофіпольчан. В мертвих Афганських горах знайшли передчасну смерть наші земляки Григорій Васильович Попружний, Федір Павлович Франчук. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім. Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.

З метою належного відзначення в районі Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 27-ї річниці виведення військ з Афганістану та виконання рекомендацій Глави Адміністрації Президента України від 08.02.2016 року № 02-01397, з 8 по 15 лютого 2016 року, проведено традиційні тематичні заходи у закладах освіти, культури, позашкілля. Також, 15 лютого, в приміщенні дитячої музичної школи смт Теофіполь проведено урочистий захід. За участю творчих колективів селища відбулась година пам’яті «Час і досі не загоїв рани». У цей пам’ятний день голова районної державної адміністрації Юрій Маєвський та голова районної ради Андрій Петринюк привітали присутніх з 27-ю річницею виведення військ з Афганістану.

На урочистості також завітали перший заступник голови райдержадміністрації Петро Вільшинський, заступник голови райдержадміністрації Тетяна Фільчук, голова Теофіпольської районної організації «Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» Володимир Процков, Теофіпольський селищний голова Валентина Губіна, військовий комісар Теофіпольського районного військового комісаріату Василь Кубін, представники депутатського корпусу, ветеранських організацій, працівників установ та організацій, учні навчальних закладів.

Присутні мали змогу поринути спогадами в події минулих років. До уваги був представлений відеоколаж. Учасники заходу поіменно згадали загиблих земляків – афганців. Представників районної організації «Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» нагороджено грамотами районної державної адміністрації та районної ради, медалями до чергової річниці виведення військ з Афганістану за мужність, патріотизм та вагомий внесок у виховання молоді. Також, нагрудними знаками «Учасник АТО» нагороджено військовослужбовців запасу Теофіпольського районного військового комісаріату.

Після години пам’яті за загиблими присутні вирушили колонною ходою до пам’ятника воїнам-афганцям, Г.Попружному та Ф.Франчуку. Поклали квіти, вінки та схилили голови у скорботному мовчанні перед світлою пам’яттю сьогоднішніх захисників України, серед них – афганської сотні, що віддали життя за цілісність і єдність рідної землі, тих, хто не повернувся додому з далекої Афганської війни та воїнів, які загинули на теренах інших держав.

З глибокою шаною згадуємо сьогодні усіх, хто загинув під час виконання свого військового обов’язку за межами України, з особливим болем згадуючи війну в Афганістані та вшануємо всіх живих і низько вклоняємось батькам і родинам загиблих.

Подвиг учасників бойових дій – це взірець патріотизму для кожної людини. Ми дуже вдячні всім вам, хто продовжує брати активну участь у громадському житті району та патріотичному вихованні молодого покоління.