 Ми живемо в дуже непростий час-час епохальних змін. Держава взяла курс на децентралізацію, що тягне за собою реформування органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади-фактично повне переформатування діючої системи управління.
Для чого потрібна децентралізація? У спадок від Радянського Союзу нам залишилася гіперцентралізована система влади, доведена до абсурду. Головне, в чому всі 24 роки звинувачували Україну, в тому числі й іноземні експерти, – погана модель управління. Ми можемо до безкінечності вибирати нову владу. Але будемо знову і знову розчаровуватись у ній, допоки не змінимо систему.
Чому ми обираємо шлях децентралізації?Томущо європейський і світовий досвід свідчить, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем кожного села чи міста, кожної вулиці чи двору. Всі постсоціалістичні країни центрально-східної Європи пройшли шлях децентралізації. І усі вони від цього отримали величезний поштовх для свого розвитку. Той шлях, який ми обираємо, передбачає передачу повноважень, щодо вирішення місцевих проблем на низовий, базовий рівень, рівень громади--в села, селища, міста--там де громаді самій видніше, які проблеми вирішувати в першу чергу. Разом з цим громадам держава передає зараз і повноваження,і фінанси, і відповідальність.Голова об’єднаної територіальної громади не буде мати над собою начальника. Ніхто не зможе йому вказувати, що він має робити. Навіть прем’єр-міністр. І це ключова річ.
Але будь-який орган місцевого самоврядування може діяти виключно в рамках закону і Конституції. Віддаючи повноваження, держава встановлює відповідальність органів місцевого самоврядування перед громадою - за якість надання послуг та перед державою - за відповідність дій Конституції та чинному законодавству.Повноваження, фінансові ресурси і контроль – три кити, на яких базується ефективна модель місцевого самоврядування.
Сьогодні більшість наших сіл – дотаційні, вони не можуть заробити навіть на утримання сільради. Обраний голова села може нічого не робити взагалі, але він і ще декілька працівників сільради все одно отримують зарплатню з бюджету.
Нинішня система управління на селі склалася ще в 20-30 роках минулого століття. За цей час кардинально змінилася і економічна, і демографічна ситуація в країні.
Села, в яких жило 5-6 тисяч людей і в яких люди у віці 20-50 років складали до 70% населення, не лише зменшилися, але й постаріли. Та сама ситуація і в містечках.Тому заради збереження українського села створено механізм добровільного об’єднання громад, що дасть стимул для розвитку цих територій.
Звичайно, можна залишити все як є і продовжити вічну пісню про те, що село гине,а можна почати реформу управління цими територіями і досягнути успіху.Сьогодні цей процес уже в дії. Критично важливим кроком для успіху реформи стало прийняття Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад". Уже 22 області (крім Закарпатської та Тернопільської) прийняли перспективні плани формування спроможних громад, а близько 1000 рад висловили готовність до об’єднання. І отримали зелене світло для проведення перших виборів об’єднаних громадах уже 25 жовтня. У нашій області об’єдналося 24 із 54 ,запропонованих Перспективним планом ,громади. 22 громади ідуть на вибори за новими правилами.
До речі, перспективні плани не зобов’язують громади до об’єднання, вони визначають лише його можливі рамки. Принципово важливо, щоб в процесі об’єднання не виникли "мертві зони", коли слабкі громади залишаться нікому не потрібними.Саме тому в Законі України "Про добровільне об’єднання територіальних громад" передбачено наявність такого плану на обласному рівні як необхідна умова.А далі йти по шляху об’єднання чи вичікувати – справа самих громад.
Закон про співробітництво територіальних громад, з якого розпочата реформа, передбачає і те, що громади можуть розпочати зі спільних проектів, а далі вже приймати рішення. А для тих громад, які готові уже сьогодні до перетворень, закладені стимули.Це доступ до тих повноважень і ресурсів, які уже сьогодні мають міста обласного значення, у яких повноцінна система місцевого самоврядування була сформована ще раніше.
З1 січня 2015р року вступили в дію зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, які уже розширили фінансові можливості місцевого самоврядування, а в майбутньому дозволяють зробити економічно самодостатніми та спроможними і нові об’єднані громади.Об’єднані громади отримають весь спектр повноважень та фінансових ресурсів, що їх наразі уже мають міста обласного значення, зокрема зарахування 60% ПДФО на власні повноваження, зарахування до місцевих бюджетів 10% податку на прибуток підприємств, акцизного податку, 80% замість 35% екологічного податку, прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом (зараз прямі відносини мають лише області, райони, міста обласного значення ), державні субвенції. Законодавчі зміни надали право органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві бюджети незалежно від прийняття закону про Державний бюджет.
Логіка цих змін полягає в тому, що податки, які передаються на місця, дозволяють збільшити місцеві бюджети, а громади уже матимуть право питати у свого керівництва, як ті розпоряджаються додатковими ресурсами.
Але справа не тільки в цьому. Якщо громада левову частину податків, які створюються на її території, залишає в себе, а не відсилає у Київ, у неї з’являється стимул заробляти більше.
Так громади стають активними учасниками економічного життя. І я не можу уявити собі, як без залучення місцевої ініціативи можна досягти економічного зростання у країні.
Уже зараз можна підвести певні підсумки. Цього року всі обласні центри та міста обласного значення змогли збільшити свої бюджети майже на 40%.Хмельницький- на 170млн.грн.,Вінниця – на 300 млн грн., Львів – майже на 800 млн. Обсяг понадпланових надходжень до місцевих бюджетів Хмельницької області за 1 півріччя 2015 року склав 253,1 млн.гривень. Позитивна динаміка виконання місцевих бюджетів області за 6 місяців поточного року на практиці підтвердила ефективність розпочатих реформ децентралізації фінансових ресурсів держави.
Об»єднані територіальні громади зможуть здійснювати зовнішні запозичення, самостійно обирати установи з обслуговування коштів місцевих бюджетів у частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ.
Був прийнятий також Закон України "Про засади державної регіональної політики". У результаті – нарешті в Україні задіяні європейські механізми регіонального розвитку. Тут варто згадати ще про один економічний стимул, який теж передбачений у бюджеті на 2015 рік.
Держава вперше наповнила Державний фонд регіонального розвитку, передбачивши у ньому 3 млрд гривень.
Віднині ці кошти розподіляються між областями по формулі, а не "в ручному режимі": "Тому дам, бо він свій і лояльний, а тому – ні, бо він нічого не заніс"--саме так діяла більшість державних програм,фонд працює по-іншому. В межах своєї квоти області подають на державне фінансування проекти стратегічного значення, які реалізуються знову ж таки на території громад. Відбір проектів відбувається на конкурсних засадах шляхом відкритого доступу в Інтернеті , через сайт міністерства регіонального розвитку.
В державі фактично розпочалася передача органам місцевого самоврядування повноважень, які по праву їм належать.
Хорошим сигналом стало прийняття закону щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, який з 1 вересня уже набрав чинності.
Тепер органам місцевого самоврядування надано право самостійно визначати містобудівну політику, чим завдано потужний антикорупційний удар, який руйнує одну з найбільш корупційних вертикалей.
На черзі – прийняття ще низки законів щодо децентралізації повноважень і регулювання земельних відносин. Відійде в минуле поняття земель за межами населених пунктів, розпоряджатись якими одноосібно мали право державні чиновники.
Уже пройшли перше читання чотири законопроекти, які дозволять децентралізувати надання базових адміністративних послуг, повернути органам місцевого самоврядування повноваження, що їм належали – реєстрацію нерухомості, бізнесу, передати на місця повноваження із реєстрації місця проживання особи.
Готовий законопроект про муніципальну варту, завдяки якому органам місцевого самоврядування буде надано дієвий інструмент наведення порядку на підлеглій території. Муніципальна варта – це структура, яка має слідкувати за питаннями дотримання правопорядку , благоустрою, незаконних звалищ, місць для паркування тощо.Вона ні в якому разі не може займатися кримінальними справами – це виключна компетенція міліції(поліції за новим законопроектом ).
Далі на черзі – чітке розмежування повноважень у сфері освіти, охорони здоров’я, дозвілля, соціально-економічного розвитку, інфраструктури між рівнями місцевого самоврядування.
Цей етап держава зможе провести уже після того, як буде чітко визначена і закріплена в Конституції нова система місцевого самоврядування..
Крім того, прийнято новий закон про місцеві вибори – завдяки цьому почнеться оновлення місцевих політичних еліт.
Зараз існує дуже багато міфів про те, як зміниться адміністративно територіальний устрій країни.
Основною територіальною одиницею стає громада. Громада має голову та виконком, який виконує всі функції з управління громадою.
Села, які ввійшли до об’єднаної громади обирають старост, які входять до виконкому об’єднаної громади і виконують ті ж функції, які були в сільраді.
Тобто за простою довідкою не потрібно їхати в новий центр громади – усе на місці вам зробить староста.
Наступний рівень – це район і область. І там і там будуть обрані рай- та облради, які мають створити виконкоми замість рай- та обладміністрацій. Тобто обрані місцевими жителями люди будуть керувати областями та районами.
При цьому центральна влада матиме своїх представників-префектів. Їх повноваження надзвичайно обмежені і зводяться до двох функцій: контролю за діяльностю органів місцевого самоврядування щодо дотриманням Конституції та чинного законодавства та координація діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
Саме ці речі мають бути закріплені в Конституції.
Після того як це буде зроблено, точка неповернення буде пройдена.
А уже на основі Конституції ми зможемо прийняти нову редакцію закону про місцеве самоврядування, низку інших законів, щоб завершити побудову нової моделі ефективного врядування
Я прекрасно усвідомлюю, що під час всіх цих перетворень, ми стикатимемося і з "перегибами на місцях", і з опором.
Польський реформатор Лєшек Бальцерович сказав: "За реформи треба боротись. У кожної реформи є опоненти. Якщо немає незадоволених, то немає й реформ".
Будь-які спроби розпочати процес децентралізації в Україні завжди впирались не тільки в небажання чиновників втрачати важелі управління. Так завжди було, є і буде. Усюди.
Але наші противники децентралізації завжди спекулювали на міфах, які мають глибокі корені у нашій свідомості. На жаль, ми діти радянських і пострадянських часів і часто продовжуємо мислити стереотипами того часу…
Ми уже достатньо далеко зайшли в реформу і це викликає у деяких політиків неабиякий острах. Острах втратити ручне управління. Вони бояться самі – тому лякають людей.
Але на найвищому рівні – президент, Верховна Рада, Кабмін сьогодні єдині щодо необхідності децентралізації. Це хороша передумова для успіху.
І я хочу, щоб усі ми зрозуміли, що без цих змін ми не зможемо рухатися далі.
Без цих змін не буде розвитку ні в селах, ні в містах. А отже ми не зможемо забезпечити належну якість життя нашим громадянам.
Нині діюча модель роботи муніципалітетів вичерпала себе. Без впровадження повноцінного місцевого самоврядування європейського зразку нам не побудувати європейської України.
Без децентралізації ми в Європу не попадемо.
Наголошую, що вперше за 24 роки нашої історії Президент та Уряд добровільно, такого не було за всю нашу історію, позбавляється частини надзвичайно важливих своїх повноважень і передає їх територіальним громадам – на користь виконкомів, які формуються відповідними Радами.
Діючі обласні і районі адміністрації, яким по факту і де-юре належить уся влада на території області і району зникнуть. Їх більше не буде, бо на їх місці створюються виконкоми відповідних рад. Не треба вже більше з Києва нікого призначати, бо обирають і несуть відповідальність за свій вибір депутати місцевих рад, яких обирає громада.
В Києві розглядаються тисячі резюме, обмінюються тонами паперу, з дистанції у400- 800 кілометрів вирішують конкретні проблеми, які знаходяться під носом у людей, які проживають на території громад. Може хтось хоче зберегти цю систему, може, хтось каже, що в Києві краще видно, які проблеми треба вирішувати. Я думаю інакше – я думаю, треба довіряти власному народу, мешканцям громади, треба їм дати право визначати, що саме робити.
Саме тому Президент віддає цю владу на рівень виконкому, пропонуючи Верховній Раді прийняти зміни до Конституції. Ні в якому разі не буде допущено децентралізації з питань оборони, національної безпеки, зовнішньої політики, боротьби з корупцією, забезпечення захисту прав та свобод громадян. З цього приводу проводиться і буде проводитися централізована державна політика. Донедавна ця функція була у Прокуратури. Прокурор мав можливість внести протест, який був обов'язковий до розгляду радою відповідного рівня. І вже під час президентстваПетра Порошенка , спільно з Верховною Радою, Коаліцією, бо ця позиція була в Коаліційній угоді, нарешті було виконано те, що Українському народу обіцяли з 1996 року – позбавили Прокуратуру загального нагляду. І у префектів залишається лише право оскаржити до суду незаконне рішення місцевої ради.
Але й на сьогоднішній день право оскарження до суду є в кожного громадянина України.
Я наголошую, що повноваження префектів набагато менші, ніж у будь-яких їх колег з європейських країн. Та й призначає префектів не Президент одноосібно, а виключно і лише за поданням Уряду, зберігаючи той механізм, який зараз є при призначенні голів обласних і районних адміністрацій. Так ми зараз маємо набагато більше цих повноважень. Багато надуманої і безпідставної критики, ще раз наголошую, пролунало з огляду на право Президента тимчасово призупиняти повноваження місцевих рад. Категорично з цим не згоден.
На сьогоднішній день Верховна Рада України без будь-яких пояснень, попередніх процедур, має право оголосити позачергові вибори ради того чи іншого рівня, розпустивши відповідну раду. В змінах до Конституції навпаки зараз захистили громаду, її вибір. Бо раді відповідного рівня щось загрожує виключно тоді, коли вона своїми рішеннями порушила Конституцію. Не загально порушила Конституцію, а в частині суверенітету, територіальної цілісності, незалежності України та національної безпеки. І Президент не стверджує, що це відбулося, а лише має право звернутися до Конституційного Суду. І коли рішенням Конституційного Суду буде встановлено, що порушення Конституції в частині національної безпеки відбулося, лише тоді Президент має право звернутися до Верховної Ради з проханням призначити нові вибори, що вона має право зараз зробити без рішення Конституційного Суду, без встановлення факту порушень відповідною радою Конституції чи законів України і без звернення Президента.
Так у якому випадку місцеве самоврядування чи міський голова більш захищені? В якому випадку ми більше, краще і ефективніше захищаємо вибір людей? І чи повинен Президент мати це право?
До речі, вперше в нашій історії прописана процедура відкликання депутата. Це дуже важлива особливість закону – загальна кількість депутатів місцевих рад істотно скорочується.
Україна ще в 1996 році ратифікувала Хартію місцевого самоврядування і лише в нинішніх змінах до Конституції її принципи можуть імплементуватися в тіло Конституції.
Ви знаєте, що уже відбулось результативне голосування в першому читанні змін до Конституції в частині децентралізації. Після остаточного ухвалення ці зміни стануть доленосним рішенням, зроблять безповоротною реформу, направлену на наближення України до Європи, забезпечення заможного життя наших громадян.
Яцковський Сергій Віталійович
| 
